Бабусі стали залюбки вивчати різні па. Щоправда, попервах соромилися зізнаватися родичам і знайомим, що відвідують танцювальний гурток, та згодом це минулося. Тепер гордяться, що дають відсіч хворобам, стали мати набагато кращий вигляд та, найголовніше, відволікаються від печальних думок про війну.
Далеко не всі жінки похилого віку витримали подібне навантаження. Попервах у залі для занять яблуку не було де впасти. Згодом деякі відсіялися з різних причин. Але кістяк залишився і розпадатися не збирається.
Керівниця Наталія Іванівна замолоду займалася бальними й народними танцями, та навички з роками нікуди не поділися. Тож може показати, як правильно робити той чи інший рух і скласти програму заняття, адаптуючи його під можливості підопічних.
Так, життя рухається тільки вперед, і процес старіння нікого не омине. Але жити на повну котушку, а не виживати в очікуванні листоноші з пенсією раз на місяць, може собі дозволити кожен.
Якщо вдома накопичується якась робота, літні танцюристки ні в якому разі не відмовляються від заняття. Краще підведуться о 5 ранку, зроблять усе необхідне і хутчіше на репетицію.
Подібне захоплення надає наснаги й сил. Сторонні навіть заздрять, не розуміючи, як у такому поважному віці можна мати шалений запал енергії. А весь секрет криється у рухах під мелодійну музику один раз на тиждень.
2019-го городянські вікові танцюристки навіть посіли перше місце на конкурсі в столиці. Потім трапився коронавірус, після цього була окупація Городні. Та щойно з’явилася можливість, колектив знову зібрався у повному складі, щоб зайнятися звичною справою.