Руслан заробляв на життя, дурячи людей. Писав оголошення в Інтернеті про продаж речей. Фотографії товару позичав в інших продавців. Коли крамом хтось цікавився, просив 50% передоплату. Та щойно отримував гроші, тут же блокував номер телефону обдуреної людини та на зв’язок більше не виходив.
Кількість ошуканих юзерів зростала, а молодик жив, приспівуючи й особливо не напружуючись. Та комусь із людей спало на думку поскаржитися на шахрая в поліцію. Проведені оперативні заходи призвели до встановлення особи підозрюваного.
Поліціянти навідалися до нього додому, от тільки їм там не зраділи. Теща афериста й не думала відчиняти ворота для стражів порядку, лаялася і кричала, що зятя вдома немає. Довелося брати будинок штурмом, перелізши через паркан.
Коли почали обходили кімнати, в одній з них побачили тестя розшукуваного. Копи познайомилися з дружиною Руслана і його синочком. А от самого винуватця переполоху ніде не було видно.
Поліцейські вже подумали, що його справді немає вдома й хотіли ретируватися. Як раптом один із них звернув увагу на кота. Пухнастий велетень величаво сидів на диванній подушці й косив очима у бік шафи-купе, що стояла у передпокої.
Страж порядку простежив за поглядом тварини, підійшов до шафи й різко посунув дверцята. У глибині поміж костюмів і шуб сидів переляканий у смерть молодик. Отак домашня тваринка здала члена родини. Можливо, Руслан погано поводився з Муркотиком, смикав за хвіст й робив інші капості? Інакше чому б розумний чотирилапий показав його місце сховку?