У травні було підступно вбито відразу трьох українських лідерів – ідеолога Миколу Міхновського та бійців за визвольний рух Євгена Коновальця та Симона Петлюру. Тож на Зборі ОУН у квітні 1941-го було прийнято відповідно постанову.
Історія свята
Відтоді це свято стало неофіційним днем, в який вшановують всіх, хто в різні часи залучався до боротьби за незалежність. До речі, ця боротьба триває і в наш час. У цей день серця українців сповнюються гордістю й водночас сумом, адже чимало кращих синів України віддали за неї власне життя.
Звісно, в радянські часи сміливість відзначити День Героїв могли взяти на себе лише одиниці. Але після 1992 року 23 травня згадувалося в народі все частіше. Вітання цього дня отримують всі, хто бореться за незалежність країни. А ще віддається шана загиблим, починаючи з лицарів Київської Русі, козаків Гетьманщини, повстанців, гайдамаків, опришків, січових стрільців, воїнів армій УНР та УПА. На жаль, цей перелік у ХХI сторіччі доповнився прізвищами полеглих героїв Небесної сотні, АТО та російсько-української війни.
Як треба відзначати
Протягом тижня після 23 травня в Україні проводяться масові заходи. Переважно їх залучають на п’ятницю та вихідні. Кожен населений пункт приймає рішення, яким чином це буде зроблено.
Представники місцевої влади все частіше беруть участь у пам’ятному дійстві. Обов’язковим атрибутом зазвичай є масове покладання квітів до пам’ятників героїв України всіх часів. У столиці люди приходять до Стіни пам’яті Свято-Михайлівського собору, а в храмі відбувається панахида. Не виключено, що в найближчому майбутньому День Героїв набуде офіційного статусу.