Тисяча людей блукали околицями в надії розшукати дитину. Серед них були і поліцейські, і військові, і волонтери, і місцеві мешканці. Минуло три довгих ночі, допоки пошуковці натрапили на знесилену дівчинку, яка найперше попросила водички.
Спочатку оглянули всі закутки в селі на Харківщині, далі перейшли до чагарників, лісосмуги, навіть у болоті й водоймах шукали. Коли врешті побачили дитинча в лісі, напоїли водою і передали на руки медикам.
Дівчинку оглянули й дійшли висновку, що вона загубилася сама, ніхто зі зловмисників до цього непричетний. Мама Віолетти Мужечук була певна, що дитину викрали. Сповістила про НП чоловіку, який воює. Тому дали відпустку, щоб міг долучитися до пошуків донечки.
В перші два дні до пошукової операції залучали по півтисячі людей, а 27 травня радіус збільшили, і кількість осіб зросла вдвічі. Прочесали довколишні села, ліси, луки, узбережжя водойм, залучили водолазів, щоб перевірили дно. Зазирнули в усі покинуті хати, не оминули жодного з колодязів.
Знайшли Віолетту зі Скрипаїв Слобожанської громади посеред лісу на четвертий день за 10 км від дому. Маля сиділо під деревом й було дуже знесиленим. Поліцейські з Богодухівського району, що проходили повз, почули стогін і продерлися крізь хащі. За людьми полювали полчища комарів. На диво, дівчинка не була покусаною. Хіба що на тілі виднілися сліди подряпин від гілок.
Дитина пройшла ліс по діагоналі, опинившись з іншого боку від свого будинку. Рятівник узяв Віолетту на руки, а вона стала просити: “Водю, водю!” Якби дитина не подала звук, люди могли б пройти повз те місце, не помітивши малюсінький клубочок у траві.