Часто ми вживаємо фрази, не замислюючись, що мимоволі робимо переклад з російської дослівно. Між тим українська мова багата на власні відповідники. Їх треба знати й послуговуватися, спілкуючись з іншими людьми.
Знайома ситуація? Коли від людини щось настійливо вимагають, вона в серцях вигукує: “Залиште мене в спокої!” Насправді так говорити не можна. Це звичайна калька з російської фрази: “Оставьте меня в покое”. Якщо хочете говорити правильною українською, кажіть:
“Дайте мені спокій!”
Російське “Разрешите представиться” теж не варто перекладати як “Дозвольте представитися”. Це виглядатиме дуже неоковирно. Звісно, слово “представлятися” в українських словниках присутнє. І воно означає те, що нам треба: “представляти себе під час знайомства”. Але якщо маєте намір назвати себе за офіційних обставин, краще відрекомендуйтеся. Це поняття застосовується для назви імені, фаху, роду занять тощо. Тож доцільніше звучатиме варіант:
“Дозвольте відрекомендуватися”.
Ще низка російських висловів частенько перекладається українцями дослівно. Це “згорати від сорому”, “будь він не ладен”, “голь на вигадки хитра”. Насправді ж в українській мові до всіх цих усталених фраз є відповідники, які звучать набагато милозвучніше, і їх треба вживати у повсякденному мовленні. Це:
“Паленіти від сорому”.
“Хай йому грець!”
“Пішла голота на вигадки”.
До речі, тим, хто збирається стати на весільний рушник, треба знати, куди запрошувати подружок чи друзів. Ніяких дєвішників чи мальчишників не повинно бути! Напередодні весілля наречена збирає дружок на дівич-вечір, щоб попрощатися з дівуванням і провести спеціальні обряди.
Неодруженого молодика чи чоловіка українці зазвичай називають парубком. Тож коли він збирається одружуватися, то влаштовує для товаришів не мальчишнік і навіть не холостяцьку вечірку, а за аналогією з дівочим святом – парубоцький вечір чи парубоцьку вечірку.