Дорослі дядечка грають у свої геополітичні ігри, пересуваючи кордони з місця на місце, немов фігури на шаховій дошці. І за кожним подібним переміщенням приховуються біль і страждання мільйонів ні в чому не повинних людей.
Раніше вони жили у своїх будинках, працювали, ростили дітей. Тепер це все пішло шкереберть. Дійшло до того, що не лише дорослі люди опиняються в полоні, але й маленькі діти стають заручниками, опинившись по той бік барикад.
6 липня
Зустріч полонених, яких Україна повертає додому, завжди розчулює до сліз. Ніхто не міг стримати сліз, коли привезли двох діточок, які півтора року не бачили свою матусю. Жінка – бойовий медик. Вона також перебувала в російському полоні, але її звільнили торік у жовтні. На жаль, радість повернення на батьківщину була затьмарена усвідомленням, що її діти – Варя, якій 10 років, і Ренат, якому 6 рочків, – залишилися на ворожій території.
Тепер брата й сестру повернули до родини. Жінка зустрічала швидку, в якій везли дітей, і ніяк не могла нарадітися своєму щастю. Маленький Ренат, обнімаючи рідну матусю, похвалився, що йому вже 6 років. Свій день народження малюк зустрічав на чужині.
13 липня
За кілька днів відбулася ще одна радісна зустріч. Додому повернулися ще дві сестрички, які перебували на тимчасово окупованій території. Дітей з батьками розлучили з самого початку активної фази війни.
Сестрами, яким 5 і 12 років, опікувалася бабуся. Жінка навідріз відмовлялася віддавати дівчаток рідній матері, навіть коли жінка повернулася з полону. Офісу омбудсмана довелося докласти чимало зусиль, аби діти врешті змогли обійняти найріднішу людину на світі. Врешті ця щаслива мить настала.