Тиса — найбільша річка Закарпаття, яка має довжину майже 966 кілометрів та пересікає 5 країн. Окрім України Тиса також біжить через Словаччину, Румунію, Угорщину та Сербію. В нашій країні знаходиться верхівʼя цієї річки, а свій початок вона бере на Рахівщині, створюючись в результаті злиття двох маленьких річок: Білої та Чорної Тиси. Впадає Тиса у Дунай.
Життя багатьох мешканців Закарпаття повʼязане саме з цією річкою. Відома водна артерія з давньою історією має свої таємниці. Чому цю річку назвали саме так, і чому сотні років поспіль люди шукають на дні Тиси скарби? “Один Факт” розповість далі більше цікавинок про популярну річку на кордоні з Румунією.
Звідки взялася назва “Тиса”?
В істориків існує декілька версій, звідки саме взялася назва закарпатської річки. В наукових колах й досі сперечаються про найбільш правдиву з них.
Згідно зі словʼянською версією — походження назви “Тиса” бере свій початок від прасловʼянського Hisn- / Hesn-, що перекладається як “тісний, тиснути”. Старословʼянське слово повʼязане із географічним терміном “Hesnina” — ущелина, яр, тіснина, вузьке русло.
Втім деякі дослідники топонімів з цим ствердженням не згодні. Наприклад, мовознавець Валентин Стецюк вважає, що назва “Тиса” значить “чиста вода”. На його думку, ця назва, імовірно, походить від болгарського слова “Таса” — “чиста”.
Хто насправді дав річці таку назву – невідомо. Але в світі про неї знали давно. Ще в VI столітті річку Тису в своїх історичних трудах згадував готський історик Йордан. Він називав Тису великою рікою, по якій здійснюється судноплавство. А ще Йордан зазначав, що був вражений чистотою та прозорістю цієї гірської річки.
Популярні легенди про Тису серед закарпатців
Мешканці притисянської долини, що живуть вздовж берега Тиси — розповідають про цю річку багато легенд. Деякі з них не мають історичного підтвердження. Однак кожна з них по своєму цікава.
З давніх часів на берегах Тиси будували житлові поселення. Для багатьох місцевих мешканців ця річка була годувальницею, зрошувала землі, надавала їжу, дозволяла проводити торгівлю з іншими регіонами.
Про Тису з давніх часів складали пісні і казки. Одна з найпопулярніших оповідей про цю норовливу річку — це розповідь про створення світу. Згідно із легендою – Бог під час створення нашої планети побачив, яка вона гарна і дуже цьому зрадів. Особливо до душі Богові припав невеличкий клаптик землі з горами. Його він назвав Карпатами. Для повної картини там не вистачало лише мальовничої водойми. Бог покликав до себе янгола та попросив його викопати борозну для майбутньої річки. Щоб янголу було легше – Бог дав йому плуг та волів.
В цій чудовій лісовій місцевості росло багато кропиви. Господній посланець йшов по ній та обпікав ноги. Тому янголу довелось обходити рослину стороною, аби вона не доставляла йому біль. Через це рів, в який Бог потім запустив воду і створив річку Тису — вийшов кривим та звивистим. На сьогоднішній день русло Тиси саме таким й лишилося.
Ще одна відома історія стосується скарбів, що нібито заховані на дні Тиси. Любителі пригод роками та десятиліттями шукали під тисянськими водами скарби вождя гуннів, Атилли. Його вважали пращуром давніх угорців. Це реальний історичний персонаж, який жив в 434-441 роках. Атілла зміг створити союз племен, який контролював території від Рейну до Китаю.
Місце поховання Атілли залишилось невідомим і навколо нього також існує чимало байок та казок. Раніше володарів після смерті ховали в золотих трунах та клали туди безліч золотих прикрас і коштовностей. Люди, які не мали настільки великих статків — потім на ці скарби відкривали полювання.
За народними переказами, труну з Атіллою заховали десь під водами бурхливої Тиси. Тіло володаря спочатку поклали в труну зі свинцю, а потім — в срібну і в золоту. Щоб могилу Атілли ніхто не знайшов — наказали Тису перегородити і направити її на поля. В руслі викопали глибоченьку яму та помістили в неї труну зі скарбами. Далі — закопали та повернули води річки Тиси на місце. Бійців, що виконували це спеціальне доручення — було вбито. Щоб ніхто не дізнався про місце поховання Атілли.
Така конспірація була необхідною задля блага людства. Адже згідно із переказами, якщо розкопати могилу Атілли — світ чекатимуть катаклізми. Бо дух вождя, звільнений із потойбічного світу – забажає нових завоювань.
Місцеві мешканці добре знають, що під час весняних або осінніх паводків води Тиси дуже гуркотять і створюють сильний шум. Серед народу ходить ще одна містична історія, яка пояснює, чому саме Тиса така шумлива. Романтична легенда про двох закоханих розповідає їсторію про дівчину з багатої родини, яка закохалась в бідного хлопця. Молодята жили у Карпатах і кохали один одного до нестями. Однак їхні батьки не дозволили дітям поєднати свої долі. Тому пара вирішила піти з життя, взявшись за руки та стрибнувши у Тису. Два молодих життя обірвалися, а батьки, знайшовши тіла своїх дітей — довго бідкалися та плакали. Однак повернути парубка з дівчиною вже не було можливості.
Тиса, що стала останнім притулком для молодих горян — від смутку сильно зашуміла, загуркотіла, закипіла між берегами. З того часу гірська річка щороку навесні ставала повноводною та страшенно гула – аби нагадати людям про цю трагічну та драматичну історію.
Довжина Тиси в межах України — 201 км. Верхня і переважно правобережна частина басейну цієї річки лежить на південно-східних схилах Карпат та в закарпатській низовині.