На початку повномасштабного вторгнення Лідія Таран покинула Україну і перебралася до Франції. Вона зізналася, що частково відчувала себе зрадницею, проте головною турботою була безпека її доньки. Таран вирішила залишитися у Франції і не повертатися до Києва, аби не залишати свою доньку Василину самотньою в чужій країні.
Телеведуча пояснила, що її будинок став мішенню для ворожих ракет, і тому перебування в ньому було надзвичайно небезпечним. Її оселя розташована неподалік від заводу Артем, який часто ставав ціллю для російських атак. Таран згадала, що її будинок вже тричі постраждав від ракетних обстрілів, внаслідок чого були людські жертви. Вона зазначила, що не було жодних гарантій того, що небезпека не повториться.
Лідія розповіла, що її донька успішно адаптувалася у Франції і почала звикати до нового навчального середовища. Хоч і Василина сумувала за домом, але вона висловлювала вдячність матері за те, що та змогла вивезти її з небезпечної зони.
Біженство стало значним випробуванням для 46-річної телеведучої, яка до цього активно з’являлася на французькому телебаченні, коментуючи війну в Україні та протидіючи російській пропаганді. Зміна ритму життя змусила її адаптуватися до нових умов. Нестача професійної активності була компенсована новим навчальним викликом: у 44 роки вона вирішила вступити до магістратури одного з французьких університетів. Попри це, вона не залишила журналістику і продовжує свою роботу кореспондентки на каналі “1+1” у Франції.
Телеведуча зазначила, що найбільш ефективна вона там, де її зусилля не розсіюються на непотрібні конфлікти. Вона висловилася про важливість поважати вільні рішення інших і підкреслила, що саме жага до свободи та можливість вільного вибору є тими рисами, які відрізняють людей від інших істот.