В Україні є чимало дивних куточків. Тож необов'язково з цікавістю позирати на інші країни. В нас теж є унікальні локації, які бажано відвідати, щоб набратися нових вражень.
Відвідини Росохати піднімуть настрій і нададуть купу емоцій
Однією з таких місцин є полонина Росохата, що розкинулася неподалік села Шешори на Івано-Франківщині. Піднімаючись стежкою від села, на території заповідника можна побачити близько пів сотні різноманітних рослин. А якщо пощастить, навіть помилуєтеся квітом диких орхідей.
Заблукати на шляху неможливо. До Росохати дістаються еколого-пізнавальною стежкою з вказівником “На Росохату”. Здолати знадобиться небагато – всього 860 м. Навіть не підготовлена до гірських підйомів людина з легкістю дістанеться полонини.
Підйом доволі плавний. Вздовж стежки ростуть 100-річні буки, багато смерек, ялин, яворів і сосен. Влітку достигають ягоди: ожина, чорниця, малина. В дощову погоду виходить на прогулянку саламандра плямиста. А коли негода закінчиться, довкола повно грибів.
На шляху зустрінуться річка Пістинька з містком, гірський потік і печера Довбуша. Без Олеся, звісно, тут не обійшлося. Підземне пристановище опришка тут ще називають печерою Даж-Божа. Це не природний витвір. Підземний коридор видовбали люди прямо в скелі хребта Корми–Тура.
Простягається хід на 27 метрів. А заввишки в різних місцях від 2 до 4 м. Копав не Довбуш із командою. Археологи схиляються до думки, що цю стоянку організували племена карпів зо 3 тисячі років тому. Напевно, зберігали в печері здобич, а ще ховалися від ворогів і природних катаклізмів.
На полонині можна відвідати колибу укупі з сироварнею. Тут мешкають пастухи, допоки є травичка для худоби. Гуцули прямо на місці варять сир, збивають масло, готують бринзу та вурду. Тож назад із порожніми руками ніхто не повертається. Чабан Василь Миколайович проводить для гостей майстер-клас, навчаючи готувати сир і карпатський банош. Взимку тут порожньо, тож можна лише прогулятися.
Наш сайт використовує cookies для персоналізації рекламних оголошень
