Колись у шкільні роки Люда з Ірою були нерозлийвода. Сиділи за однією партою, разом готували домашні завдання та ділилися дівочими секретиками. Після школи дівчата навчалися в різних закладах. Та все одно частенько зустрічалися ввечері, щоб поспілкуватися.
Коли Людмила вийшла заміж, Ірина була на її весілля дружкою. А потім похрестила первістка подруги Костика. Самій жінці не вдалося знайти пару. Та вона не переймалася. Мала слабке здоров’я, тож готувати їжу та доглядати за чоловіком не було ані сил, ані бажання.
З роками подруги стали все рідше зустрічатися. Попервах Іра була присутня на всіх родинних святах у Люди. Та поступово та стала уникати самотньої подружки, адже всі гості, що збиралися, були у парах.
Коли шкільна подружка раптово зателефонувала й запросила в гості, Ірина дуже здивувалася. Звісно, зраділа, адже скучила за їхніми минулими посиденьками. Та цього разу Людмила не збиралася патякати, згадуючи минуле.
Жінка мала конкретну пропозицію. Оскільки в Ірини третя група інвалідності, то Людмила запропонувала, щоб Ірина вступила у фіктивний шлюб із її сином. Таким чином 21-річному Костику вдасться уникнути мобілізації.
Ірина була шокована подібною пропозицією, та трішки поміркувавши, відповіла згодою. Треба ж рятувати хрещеника! У жовтні вони уклали шлюб із молодиком. А за 2 місяці новоспечене подружжя вирушило на українсько-польський кордон.
У прикордонників на пункті пропуску око гостре. Вони відразу втямили, що тут щось нечисте, і молодик, що супроводжує дружину-інваліда, не може бути її справжнім благовірним.
Ірину затримали за звинуваченням у незаконному переправлянні людей за кордон. У суді жінка змушена була зізнатися, що вступила у фіктивний шлюб на прохання подруги. Її засудили до 3 років позбавлення волі з випробуванням у 1 рік.