Все у житті Лариси та Артема було добре. Лише одне непокоїло – Бог не дав діточок. Через це батьки чоловіка ставилися до невістки дещо зверхньо. Та бачилися вони з рідними чоловіка не часто, то можна було й не зважати.
Новина про те, що благовірний втрапив у дорожню аварію, застала жінку зненацька. Допоки приїхала до лікарні, сталося найгірше – Артема не стало. Лариса вила білугою, не розуміючи, як їй жити далі без своєї другої половинки.
А під час похорону пережила на додачу ще один шок. Попрощатися з Артемом прийшла його 27-річна коханка. Ларисина свекруха приязно розмовляла з чорнокосою дівчиною. Лариса втямила, що батьки чоловіка були в курсі. Напевно, сподівалися, що саме Регіна народить їм онуків.
Коханка набралася наглості, підійшла до Лариси й висловила співчуття. Та ледве стрималася, щоб не роздерти її обличчя нігтями. Мовчки розвернулася й пішла. Але за кілька днів знову побачила розлучницю.
Регіна сказала, що хоче просити вибачення. Ділити їм було вже нікого, тому відвели душу спогадами про Артема. Відтоді ці розмови стали необхідні Ларисі як повітря. Вони разом відвідували могилку чоловіка, а потім поминали Артема вдома.
В одну з таких зустрічей Ларисі конче захотілося торкнутися пишного волосся Регіни. Дівчина не відсахнулася, а навпаки притиснулася якомога ближче й теж погладила жінку спочатку дружньо по руці, а далі…
Невдовзі рідні Артема дізналися, що Лариса та Регіна мешкають разом. Почали лаяти невістку, що вона паплюжить пам’ять їхнього сина. Та вдові було вже байдуже, адже тепер вона знайшла новий сенс у житті.