Про молодого Івана Мазепу ходила легенда, на яку не могли не відгукнутися видатні тогочасні митці. Та якщо росіяни зазвичай малювали образ зрадника, то Західна Європа захоплювалася любовною пригодою українця.
Пройти мимо сюжету, коли голого молодика прив’язали до коня і відправили на всі чотири боки, не зміг пройти жоден із митців. Шевченко частенько згадував видатного гетьмана у своїх творах поемах та повісті “Близнюки”. На відміну від Пушкіна, Тарас Григорович перебував у захопленні від діяльності українського державотворця.
Джордж Байрон
Та є й інші погляди на відомого українця. Першим про Мазепу написав Вольтер, але широкої популярності герой набув після виходу поеми “Мазепа” Джорджа Байрона. Звісно, сюжет далекий від реальності.
Йдеться про те, що сивочолий гетьман після Полтавської битви переповідає королю Карлу XII чудернацьку історію. Мовляв, він замолоду мав стосунки з дружиною шляхтича. За це зраджений чоловік прив’язав оголеного молодика до спини коня. На диво, після подібної екзекуції коханець-невдаха вижив. Кінь приніс його в Україну, де його врятувала дівчина.
Віктор Гюґо
Мимо подібної теми не змогли пройти й інші романтики. Француз у своєму творі зробив гетьмана символом митця, а коня – натхненням. Оскільки митець не спроможен звільнитися від пут мистецького генія, то кінь відносить господаря за межі реального світу.
Юліуш Словацький
Мазепа у виконанні польського літератора теж катається степами України, прив’язаним до коня. Натомість драма українця набагато глибша. За сюжетом його ще й замурували живцем у кімнаті, а потім за наказом короля таки дістали й повернули до життя.