Коли колядувати
Усі ми чули відомі слова: “Коляд, коляд, колядниця, добра з медом паляниця…” Звісно, в давнину було й чимало інших різдвяних віншувань. За традицією, ватаги молоді співали колядки на Різдво. Брали зірку, обирали головного ватагу – березу – й нумо гуляти селом.
На Прикарпатті зазвичай 7-8-річні хлопчики вирушали колядувати на Святвечір. На Поділлі, Слобожанщині, Наддніпрянщині це робилося вранці після нічної служби. Пообідді до справи бралися підлітки, а ввечері – парубки. Дівчата у Різдвяних колядуваннях участі не брали.
Окремо обхід вулиць робили вертепники. Перевдягнена молодь влаштовувала сценки за євангельськими легендами, що стосувалися чудесного народження Ісуса Христа, не забуваючи пригадати злодіяння царя Ірода.
Коли щедрувати?
А от на свято Маланки, або Щедрий вечір, у справу вступали дівчатка підліткового віку. Щойно на землю опускалися сутінки, вони заходили на подвір’я односельців й заводили “Ой, сивая та і зозуленька…” або “В полі, в полі плужок ходить…”
Маланкування й нині широко поширене на Буковині, Поділлі, Галичині. Там традиційно одного хлопця вбирали Маланкою, яка коїла безлад у хаті, вишукуючи бруд у господарів чи самотужки розкидаючи сміття.
На Київщині було модно водити Козу, влаштовуючи справжнє театральне дійство, до якого також поєднувалися перевдягнені Дід, Циганка, Лікар, Дід. Їх завжди супроводжували Стрільці-молодці.
Потрапляючи до чергової оселі Коза удавано помирала. Тож господарям доводилося її частувати, аби оживити. Лише після цього тваринка починала весело танцювати, сповіщаючи, що жито тепер обов’язково вродить.
Коли засівати?
На Василя ще вдосвіта маленькі хлопчики ходили по хатах, засипаючи оселі зернами жита чи пшениці, співаючи: “Сій, Боже, роди, Боже, жито, пшеницю і всяку пашницю!” У відповідь отримували, цукерки, пряники, горіхи.