Тато Михайла Хоми помер дуже рано, тож Іван Попович вважав за необхідне взяти шефство над талановитим хлопчиком. Завжди запрошував на свої концерти, ще й давав якусь копійчину. Та замість подяки наразився від Дзідзьо на підставу. Тож тепер Іван Дмитрович не хоче нічого знати й чути про артиста.
Одного разу Іван Попович завітав до Яворова, щоб відвідати тещу й виступити в санаторії “Немирів”. До нього прийшов чоловік із 9-річним хлопчиком Михайликом та попросив метра прослухати дитину. Хлопчик виконав пісню з репертуару Робертіно Лоретті.
Пан Іван відразу ж запросив Хому виступити на його концерті ввечері. Михайлик тримався на публіці просто чудово. Згодом юнак знову підійшов до Поповича, коли навчався у Львові в музучилищі. Чоловік на той час уже мешкав у Києві, а туди приїжджав на гастролі. То завжди виділяв місце на своєму концерті для студента. Мишко виконував 1-2 пісні, отримуючи за це гонорар.
Коли у Моршині до Івана Дмитровича підійшов чоловік із бородою у дивовижному головному уборі, Попович не відразу впізнав у Дзідзьо хлопчика Михайлика. Такий чудернацький прикид йому порадив використовувати Кузьма Скрябін.
Після того Попович із Дзідзьо багато співпрацювали разом. Старший товариш навіть наділив артиста піснею “Василина”. А коли в оперному театрі мав відбутися сольний концерт пана Івана, вони обговорили репертуар – що Михайло заспіває сам, а що виконають дуетом.
Та у Львові артист не з’явився. Сповістив, що перебуває в Америці і йому начебто через негоду перенесли літак. Згодом старший колега дізнався, що Хома в той день давав концерт у Сакраменто.
22 квітня Іван Дмитрович відзначатиме 75-річчя просто на сцені в Ужгороді. Він написав Дзідзьо за 2 місяці до цієї дати, запропонувавши виступити. Хома відповів із великою затримкою, сповістивши, що в цей день у нього концерт із Сашком Пономарьовим. Попович більше не хоче чути про цього виконавця нічого. Навіть видалив його номер телефону.