Чоловік одружився, але мачуха замість того, щоб глядіти дітей, постійно зазирала в чарку. Ще й Луку Івановича до цього привчила. Отже, Марку довелося поневірятися по панах, куди його “віддали в науку”.
Згодом Марко знову зустрівся з мамою, коли жив, працював і грав в аматорському театрі в Бобринці. На одній з вечірок, влаштованій Капітоліною, молодик познайомився з Сашею Вукотич. Сирота запала йому в душу, і він почав упадати за 17-річною красунею.
Коли вони одружилися, подружжю не таланило з нащадками. Саша тричі народжувала мертвих дітей. Якось їм підкинули немовля, а пара його з радістю усиновила. Костянтин, підростаючи, ставав усе більше схожим на названого батька, тож пішли чутки, начебто це і є син актора.
Олександра ставилася до хлопчика, як до рідного. Коли Марка Лукича запросили на Галичину попрацювати режисером, дружина не змогла поїхати, оскільки була вагітна, й лікарі не дозволили відправлятися у таку довгу подорож.
Тоді чоловік покинув усе й повернувся додому. На той час Саша вже народила донечку Машу. Врешті все налагодилося. Та за 5 років дружини Марка не стало. Оскільки він постійно гастролював, то Марійкою та Костиком переважно опікувалася тітка Олександри Марфа.
Після того Марко Лукич крутив романи, в яких з’являлися діти. Потім одружився й отримав ще троє законних дітлахів – Олександру, Володю та Олю. Костянтин став відомим актором та режисером, що є ще одним аргументом на користь того, що Кропивницький був таки справжнім батьком первістка, а не названим, і передав нащадку творчі гени.