Українська театральна акторка Ада Роговцева – взірець жіночої краси, яка не знає ані віку, ані плинного часу. Легенда українського кінематографу навіть в свої 86 років залишається активною і цілеспрямованою жінкою, яка красою і невпинною творчістю нічим не поступається навіть італійській іконі стилю, незрівнянній Софі Лорен.
За плечима Ади Миколаївни — велика кількість ролей і різних життєвих етапів. За десятиліття творчої карʼєри артистка багато разів виходила на театральну сцену, приїздила з гастролями в різні куточки України, а ще — грала в кінофільмах з ліричними сюжетами.
В молоді роки Ада Роговцева була справжньою красунею. І цю красу акторка змогла пронести крізь роки і не тільки не розгубити її, а ще й примножити.
Краса чарівної жінки на імʼя Ада помітна не тільки зовні, але й в духовному сенсі. Її добрий, сяючий погляд і широта української душі у різні роки приваблювали численних шанувальників.
В красі та жіночності Ада Миколаївна Роговцева може позмагатися навіть з італійською іконою стилю Софі Лорен. Першій володарці премії “Оскар” виповнилося вже 89 років. Але попри вік легендарна та всесвітньо відома Софі залишається жіночною, доглянутою і чарівною жінкою, яка приваблює погляди.
І Ада Роговцева, і Софі Лорен свого часу пережили сумний досвід. Дитинство акторок припало на складний період війни. Спогади про ті часи назавжди закарбувались в памʼяті Софі Лорен і через багато років вона пригадувала, як під звуки тривожних сирен вони бігли до залізничного тунелю вздовж лінії Поцуолі-Неаполь, щоб знайти безпечне місце і перечекати. За словами Лорен — в сховищі було повним повно тарганів та мишей. Зовсім поряд було чутно гуркіт військових літаків і в тих, хто там ховався — не було жодної гарантії, що вдасться вибратися живим.
Своя історія, повʼязана із війною — є і в української ікони стилю Ади Роговцевої. На початку Другої світової війни майбутня зірка українського театру перебувала разом із мамою в Одесі.
Ада тоді ще була маленькою, а матуся планувала евакуюватись із дівчинкою на пароплаві. Але вони на нього спізнились — і це врятувало їм життя. Бо відпливши від берегу – пароплав вибухнув і жодного живого пасажира не лишилося. Після цього маленька Ада з мамою повернулись до рідного Глухова.
Чотири роки їм довелося жити в окупації. Ада Миколаївна пригадувала, що неподалік від будинку батьків був розташований концентраційний табір, де утримували радянських полонених. Артистка памʼятає, що мама з бабусею вночі потайки варили їжу та подавали її через колючий дріт нашим полоненим захисникам.
Важкі спогади з дитинства не зламали ані Аду Роговцеву, Ані Софі Лорен. Навпаки, такий досвід зробив їх більш людяними, чуйними та доброзичливими. Допомагати іншим, якщо вони того потребують — це цілком в дусі незрівнянної Ади Роговцевої і блискучої Софі Лорен.