Лідія Таран, відома українська телеведуча, довгий час була частиною медіа-простору. У 2004 році вона зустрілася з телеведучим Андрієм Доманським, і вже через рік вони почали жити разом. У 2007 році в них народилася донька Василина. Однак, стосунки не протримались навіть до 2010 року та пара офіційно розлучилася. Ходили чутки, що Андрій мав роман з іншою жінкою.
Історія кохання Лідії та Андрія має важливий етап після розлучення. У 2021 році вона поділилася своїми думками та розповіла, що хоч вони з Андрієм більше не разом, але вони все одно успішно співпрацюють у вихованні доньки. Вона підкреслила, що Андрій є дбайливим батьком, який активно бере участь у житті їхньої дочки.
Лідія розглянула минулі стосунки з нової сторони, визнавши, що спочатку вона відчувала вину за те, що Василина росла без батька поруч. Проте час показав, що все мало свою причину і врешті-решт пішло на користь для обох. Вона підкреслила, що, можливо, на той час в неї й її колишнього чоловіка не було достатньо мудрості або чесності.
У 2012 році Таран взяла участь у реаліті-шоу “І прийде кохання”, але не змогла знайти собі пару. Пройшло дев’ять років, і у 2021 році вона зізналася, що у її житті ще немає одного-єдиного, хоч і вона мала стосунки з чоловіками.
Телеведуча розповіла, що для неї природнім було б мати дитину, бути в парі і жити в любові, адже у неї вбудована материнська плата та батьківська програма. Вона навіть висловила готовність зробити паузу в кар’єрі і взяти другий декрет. Багатьом здавалася, мабуть, залізною леді, куленепробивною, через двадцять років роботи в прямому ефірі, що призвело до певної професійної деформації особистості.
Вона визнала себе людиною неспокійною, завжди включеною в інформаційний потік, що можливо, не приваблює чоловіків. Лідія не вважає себе ідеальною жінкою, так само вона і не чекає ідеального чоловіка, але вірить у те, що існує “її людина”, з якою ще не зустрілася, але час настане.
Під час повномасштабного вторгнення Лідія Таран переселилася з України до Франції з метою створити безпеку своїй доньці. Вона відчувала певний душевний дискомфорт і навіть назвала себе “зрадницею” за цей крок, але вирішила, що першочерговою метою є захист рідної людини в умовах загострення конфлікту. Лідія відмовилася повертатися до Києва, оскільки не хотіла залишати Василину саму в чужій країні.