Після навчання у театральному виші випускників Віру та Олександра Кобзарів запросили до Донецька. Там ставили чимало вистав, тож робота була. Провели в місті 2 сезони. Потім подалися до Ніжина, оскільки Сашку на Сході країни дуже не сподобалося.
Віра, хоч і не відчувала особливого дискомфорту, як дружина декабриста, мовчки поїхала за благовірним, хоча мала головні ролі в театрі й вела програму на місцевому телебаченні. Після переїзду все кардинально змінилося.
Ролей стало катастрофічно мало. Народилися діти Прохор і Варя, які потребували маминої уваги. Жінка трішки набрала ваги. Лише згодом Віра пішла викладати в інститут Карпенка-Карого, щоб мати хоч якийсь зв’язок із професією.
Хоча й під час декретної відпустки Віра спромоглася знятися в одному проєкті. Тоді доводилося брати дитину з собою й годувати під час перерв у зніманнях. Сашко заспокоював, що все ще буде, а головне усе-таки діти.
За 7,5 року все змінилося. Кобзар стала жаданою акторкою у кіно. Вона не шкодує про втрачений марно час. Адже 8 років поспіль не могла завагітніти, а потім народила двох дітлахів один за одним.
На жаль, донька й син не вберегли сім’ю від розпаду. Після 20 років шлюбу Віра й Олександр розлучилися. Стосунки колишнє подружжя підтримує дружні. Коли мама акторки тяжко хворіла, колишній чоловік забрав дітей до себе.
Під час повномасштабного вторгнення теж допоміг виїхати з Києва. Заради дітей Віра з Олександром підтримують хороші цивілізовані стосунки. Навіть коли перетинаються на знімальному майданчику, поводяться як друзі, без сварок та взаємних образ.