Раїса Опанасівна Кириченко змогла відчути в своєму житті не тільки любов численних шанувальників її українських пісень, але й справжнє жіноче щастя.
Коханням усього життя для берегині української пісні став звичайний баяніст з Полтавської філармонії. Саме там юна Раїса, що в дівоцтві носила прізвище Корж – вперше познайомилась із своїм майбутнім чоловіком, Миколою Кириченком.
Він став для співачки вірним чоловіком та беззмінним акомпаніатором. Перша зустріч майбутнього подружжя відбулась в 1962 році, коли юна та голосиста Рая мала необережність поцілити Миколі сніжкою прямо в око. Що там як, але ця витівка обернулася для починаючої артистки… весіллям.
Вже в грудні 1963 року Раїса Опанасівна Корж вийшла заміж за коханого Миколу та змінила прізвище, ставши Кириченко. На той момент співачку запросили солісткою до хору імені Верьовки, але вона відмовилася. Бо зрозуміла, що вже не зможе творити і співати без свого коханого Колі. Душа в берегині не лежала до виступів на сцені без акомпаніатора і його баяну.
Раїса Опанасівна зізнавалась, що покохала Миколу Кириченка за його виваженість, природну мʼякість, порядність і чесність. З моменту весілля пройшло зовсім мало часу, а вона настільки прикипіла душею до свого Миколи, що вже й зовсім не уявляла без нього життя.
Микола Кириченко мило та дещо по-батьківські піклувався про свою берегиню. Слідкував, щоб кохана Рая вчасно приймала ліки, не мерзла і навіть готував їй супи у… готельних люстрах. Він кохав її усе своє життя і навіть після смерті Раїси Опанасівни в лютому 2005 року — їй не зрадив. Вправний і статний чоловік з баяном завжди був поряд, але знаходився в тіні. Микола Кириченко зробив свою кохану дружину найщасливішою жінкою в світі.