Цього дня Ісус навідався в Єрусалим, а місцеві зустрічали його піснями, кидаючи під ноги пальмові гілки. Українці замінили цей символ вербовою лозою. У церкві читається особлива молитва, а гілочки освячуються. Їх приносять додому і зберігають якомога довше, бажано протягом усього року, вважаючи надійним оберегом. Пращури навіть у хлів заносили кілька штук, клали до клуні й у вулики.
Народні традиції
А якщо траплялася негода, розмахували вербовими гілками в бік неба, сподіваючись, що хмари розійдуться.
Лозою символічно луплять один одного й себе, примовляючи:
Не я б’ю – верба б’є, за тиждень Великдень, недалечко червоне яєчко!
Обов’язково треба пройтися освяченою вербовою гілочкою по хворій дитині – це сприятиме одужанню. Люди, в яких болить горло, ковтають кілька котиків, щоб хвороба відступила.
Приготувавши відвар із вербової лози, у ньому купають дитину, щоб росла здоровою. Збирати гілочки слід напередодні у Лазареву суботу. Підійти на світанку до молодої верби і нарізати гілля.
Освяченими гілочками розмальовували піч, в якій мали випікати паски на Великдень.
Ще не завершився Великий піст, тому в цей день не їдять м’яса, яєць, молочних продуктів, не вживають алкогольні напої і не працюють фізично. А от ласувати рибою дозволяється.
Вітання до Вербної неділі
Принесу тобі сьогодні
Котики пухнасті,
Щоби стало мирним небо,
Щоби було щастя.
Розпускаються вербові
На любов, здоров’я,
Битиму тебе не я,
Це робитиме верба.
Хай на небі буде сонце,
А в душі мине журба.
З Вербним тижнем повсякчасно
Увесь люд тебе віта.