Не вживайте їх: помилки в українській мові, які псують солов’їне мовлення

Придбали в магазині паличку ковбаски, але забули перевірити термін придатності. Вдома, вдягнувши окуляри, таки додивилися, що вживати продукт уже запізно. Кажете про це чоловіку, а він у серцях вигукує: “Пеняй на себе!”

Тут треба відірватися від кухонних проблем і зауважити благовірному, що правильно говорити:

“Бачили очі, що купували, то їжте, хоч і повилазьте!”

Другу частину фрази можна й не промовляти вголос. Уже з першої стане зрозуміло, що ви мали на увазі.

Якраз на кухню нагодилася старенька бабуся, дізналася, через що сварка, та й підсумувала по-своєму: “Кому щастя, кому нещастя…” Літня жінка могла б згадати не російську кальку, а чисто український вислів:

“Кому весілля, а курці – смерть”.

Напевно, замолоду не раз чула подібне від односельців. Донька, дізнавшись, що на вечерю домашні залишилися без смачного наїдку, особливо не переймається, філософськи зауважує: “Не сваріться! Ваша ковбаса виїденого яйця не варта!” Дівчина мала б насправді не копіювати російський вираз, а вжити свій, український:

“Ті нерви не варті дірки з бублика!”

Син вирішив не миритися з проблемою і заспокоїв родичів: “Зараз збігаю в магазин і куплю свіжу ковбасу, – і додає вже з порога, – зачекайте пару хвилин!” Всі вдоволено кивають головами, навіть не замислюючись, що пара – це те, що йде з чайника, коли він кипить. А правильно казати:

“Зачекайте кілька хвилин!”

Звісно, якщо хлопчина збирається ходити не довше 10 хвилин, то вираз буде відповідати дійсності. Паралельно можна вживати варіант: “декілька”, але в жодному разі не “пара”.