Перебувати, а не знаходитися
Молодик, вийшовши з потягу на залізничному вокзалі столиці, тут же телефонує дівчині й радісно сповіщає:
– Галю, я знаходжуся у Києві!
Невидима співбесідниця, напевно, розділяє радість друга. Й їм обом не спадає на думку, що юнак нікуди не губився, щоб потім знаходитися. Це він послуговується російською калькою від слова “находиться”.
Насправді ж українці мають казати “перебуваю у Києві”, оскільки знаходитися може річ, яка загубилася і була знайдена в результаті пошуків. Наприклад:
“На дні шухляди знайшовся паспорт”.
Тож правильно казати:
“Я перебуваю у Києві” або “Я у Києві”.
Ніколи не вживайте слово “знаходиться”, якщо мова не йде про загублену річ. Користайтеся відповідниками: перебуває, міститься, розташовується. Наприклад:
“Велика стрілка годинника перебуває в лівій частині циферблата”.
“Броварня розташована за рогом”.
“В апельсині міститься вітамін С”.
Вважати, а не рахувати
Не дуже освічені люди частенько в інтерв’ю промовляють: “Я рахую…” І далі починають розповідати власне бачення проблеми. Знову ж таки, вони беруть кальку від російського слова “считаю” і переносять в українську мову його переклад. Хоча насправді людина мала б сказати: “Я вважаю”.
Рахувати можна цифри. Так говорять, коли мають на увазі числа – називають послідовно, визначають суму чи кількість. Правильно:
“Дитина навчилася рахувати”.
“Треба порахувати гроші”.
Коли ж мова йде про висловлення власної думки і оцінювання ситуації, слід послуговуватися словом вважати:
“Я вважаю, що так чинити не можна”.
“Вважаю за потрібне нагадати вам…”