Український співак Павло Зібров відомий багатьом співвітчизникам не тільки своїми піснями “Хрещатик”, “Мертві бджоли не гудуть”, “День народження”. Він — ще й знаменитий носій самих пишних вус, народний артист України, композитор і автор пісень. З чого починався творчий шлях відомого співака, після якої пісні він прокинувся популярним і чи була в нього зіркова хвороба? Відповіді на усі ці запитання він надав у своєму відвертому інтерв’ю журналісту Дмитрові Гордону.
Розмова з журналістом виявилась досить насиченою та відвертою. Павло Зібров розповідав про своє дитинство, батьків, навчання в музичній школі, а потім — і консерваторії. Торкнувся співак і теми своєї першої популярності. Вона виявилась для нього справжнім випробуванням і навіть стала причиною розвитку зіркової хвороби.
Павло Миколайович пригадав, що пісня, яка зробила його популярним та впізнаваним серед тисяч шанувальників, називалася “Білий цвіт на калині”. Її автором став поет Остап Іванович Гавриш.
Співак розповів, як ця пісня потрапила до нього і стала частиною музичного репертуару. На той час в Павла Зіброва був дуже щільний графік гастролей. Під час них він заїхав в гості до Остапа Гавриша, а той зустрів виконавця зі своїм незмінним атрибутом – цигаркою у роті і пригостив смачною наливкою. Потім Гавриш став демонструвати наробітки нових музичних творів та грати мелодії на старенькому і вщент розстроєному піаніно. Коли Зібров почув виконання невідомої на той момент мелодії до пісні “Білий цвіт на калині” — відразу заявив:
— Хочу!
Остап Гавриш одразу погодився продати свій твір. Зібров пригадує, що на той час купити в автора хорошу пісню в москві можна було за 5-10 тисяч доларів, а то — і набагато більше. Але Гавриш віддав йому новий твір… за пляшечку горілки і плитку шоколаду.
Вже за тиждень співак зробив з тексту музичний твір, а коли радіостанції Вінниці, Житомиру та інших українських міст почали її активно крутити в себе — Павло Миколайович відчув себе справжньою зіркою. До цього смак популярності Зіброву продемонструвала хіба що більш рання пісня з його ж репертуару під назвою “Душі криниця”, яку написав Андрій Демиденко.
Павло Зібров також пригадав, що коли він став масово записувати пісні — його накрила дуже велика популярність. Це призвело до розвинення зіркової хвороби. Співака стали запрошувати на радіо, в театр оперети. Для Зіброва відкрились багато шляхів і… він вирішив, що його просто не цінять як зірку. Прийшовши до свого роботодавця, співак став вимагати створення афіш у двох варіантах – на глянцевому папері зі світлиною в повний зріст, а ще – два костюми за рахунок оркестра, бо в одному такій зірці виступати перед шанувальниками не комільфо. Як не дивно, але все, що він вимагав – йому надали. Сталась ця історія, коли Зіброву було десь 30 років. Але зіркову хворобу йому вдалося подолати і пройти дуже швидко.