Лаура приїхала додому, зайшла в спальню й обімліла. Все довкола було змінено – від кольору стін і фіранок до перестановки меблів зовсім по-іншому. Мало того, що подібне новаторство їй абсолютно не сподобалося, так ще й було незрозуміло, хто зайнявся подібним самоуправством.
Пристрасна бесіда з донькою виявила самовільних будівельників. До будинку їх впустила саме дівчина-підліток. Подібну ініціативу сусіди проявили самостійно. Дитина лише відчинила їм двері й провела у мамину опочивальню.
А ті зробили все самі. Принесли будматеріали, зірвали старі шпалери та наклеїли нові. В оновленому помешканні довелося пересунути меблі й замінити фіранки, бо старі не вписувалися в новий вид інтер’єру. Та замість слів вдячності благодійники почули на свою адресу лише прокльони.
Лаура розлютилася, що по суті сторонні їй люди ввірвалися в її особистий простір, не питаючись дозволу. Жінка після подібного сюрпризу впала у стан депресії, її подібне дуже сильно гнітило. Після цього вона не хотіла з тими людьми навіть вітатися, не те що дружити.
Сусід, напевно, хотів справити враження на господиню. Зустрів її на порозі, зав’язав очі й провів у власну спальню. Та коли зняв пелену з її очей, Лаура скрикнула від несподіванки й справжнього шоку.
Жінка довго не могла прийти до тями, уявляючи, як абсолютно чужі люди штовхалися в її кімнаті, торкалися речей, перебирали білизну в шафі, перекладали ліки на тумбочці.
Донька не розділяє маминого обурення. На закиди Лаури, чому впустила будівельників у дім, дівчина зауважила, що мама дуже невдячна. Їй хотіли зробити приємність, а вона не оцінила.