Чоловіку конче хотілося дізнатися, хто цей добряк, що кожної ночі постачає йому гривні на дрібні покупки. Тож він вирішив простежити за передпокоєм. Увечері зручно вмостився на кухонному диванчику, а двері прочинив, щоб було видно вішалку, під якою й стояли чарівні черевики.
Довго боровся зі сном, та врешті Морфей здолав чоловіка, і він проспав до ранку. Тож власну цікавість вдовольнити не вдалося. Вранці у кишені лежала “сотка”. Радісний Микола придбав пива і чипсів, подякувавши невідомому благодійнику.
Врешті дружина й онуки повірили, що гроші звідкілясь беруться у черевиках. До цього вони гадали, що дідусь жартує і сам підкладає купюри, щоб розважити рідню. Тепер стали підозрювати домовика у неймовірній щедрості.
Микола вирішив усе-таки прояснити справу до кінця. Вдень виспався, а звечора зайняв пост спостереження. Повіки злипалися, але він пив каву й терпів, намагаючись не закуняти й врешті розставити всі крапки над “і”.
Врешті все стало зрозумілим. Під самий ранок у передпокої почулися тихі кроки. Зі спальні вигулькнув добродій, тихенько підкрався до черевика, всунув туди грошову купюру і мовчки повернувся назад на своє місце.
Загадку було розгадано: пес Боня вирішив підтримати господаря, коли той скаржився дружині на затримку зарплати. Ось і підкладав щоночі у взуття грошики. Де собака брав стогривневі купюри? Це елементарно: зазирав під матрац, де родина зберігала заначку, і тягав по одній, відносячи зі спальні у передпокій.