Ірен весь час здавалося, що за нею хтось споглядає. Ніяково жінка себе почувала, навіть коли перебувала у ванній. Якось приймала душ, ковзнула поглядом по раритетному дзеркалу на стіні й скрикнула. Їй видалося, що побачила у люстерку гострий допитливий погляд чорних очей.
Стало дуже моторошно. Джек почув зойк дружини й зазирнув у ванну. Ледве заспокоїв бідолашну жінку, навіюючи думку, що їй усе привиділося. Вона й сама хотіла в це вірити. Та згодом на сходах помітила напівпрозорий силует високого худорлявого чоловіка у фраку.
Страх скував жінку настільки сильно, що вона навіть закричати не змогла. Тільки хапала повітря ротом, немов риба, витягнута з води. Далі привид зовсім розперезався. Якось Ірен нахилилася до духовки, щоб витягнути пиріг, а чоловік-примара доторкнувся до її руки.
Як тільки чоловік не намагався вмовити дружину, що це їй здалося, мовляв, вона обпеклася паром із духової шафи, вона не повірила. Адже чітко відчувала холодний дотик незнайомця. Відтоді бідолаха й власної тіні боялася. Намагалася не залишатися одна в домі, завжди перебуваючи в тій кімнаті, що й чоловік.
Одного разу Джек поїхав на роботу і залишився там на ніч через запарку. Ірен з переляку видудлила пляшку вина і до опівночі дивилася телевізор, ввімкнувши його не повну гучність. Та це не допомогло відлякати привида.
Серед ночі жінка прокинулася, бо щось заважало дихати. Вона розплющила очі й завмерла від шоку. Ірен перебувала в обіймах примари, яку кілька разів бачила останнім часом у різних частинах будинку. Привид мовчки робив свою чоловічу справу, а жінка боялася й поворухнутися. Тіло задерев’яніло і не слухалося команд господині. Бідолаха з жахом усвідомила, що їй це подобається.
Вранці вона підвелася з ліжка дуже пізно. Довго крутилася перед дзеркалом, щоб усвідомити, чи бачила вночі сон, чи й справді була зґвалтована потойбічною сутністю. Схилилася до думки, що мала стосунки з напівпрозорим чоловіком насправді. Тепер зі страхом і водночас хвилюванням очікує настання наступної ночі.