Марта з Алексом жили душа в душу, ніколи нічого не приховуючи один від одного. Разом раділи хорошим моментом. Якщо траплялися неприємності, радилися, як їх подолати, спільно знаходячи вихід зі скрутного становища.
Коли в Марти виникли нервові розлади, жінці довелося лягти в лікарню. Після виписки лікар порадив пройти додатковий санаторний курс. На сімейній раді було вирішено, в який саме заклад поїде жінка. Задля цього скинулися грошима батьки Алекса і навіть сестри внесли посильні грошові внески.
Марти не було вдома 3 тижні. Вона щодня телефонувала чоловіку, не забувала і про його рідню, відчуваючи подяку за турботу про її здоров’я.
Якось телефон Алекса став недоступним. Схвильована жінка набрала номер свекрухи, але та запевнила, що все гаразд. Мовляв, чоловік випадково утопив апарат у ванній. То кілька днів його не буде на зв’язку, допоки не придбає новий телефон. Після того Марта спілкувалася зі свекром і з сестрами свого чоловіка, але всі в один голос дотримувалися озвученої раніше версії та не розповіли жінці правду.
А приховувати від невістки було що. Насправді Алекс загримів до лікарні з діагнозом коронавірус. За 3 дні в бідолахи стався мініінсульт. Коли він зміг розмовляти, то зателефонував Марті, але теж змовчав про свою хворобу.
Тільки повернувшись із санаторію, жінка дізналася всю правду про хворобу благовірного. Вона була надзвичайно обурена й ображена, що від неї приховали правду. Виходить, вважали її божевільною, психічно хворою.
Після подібної брехні жінка не може більше довіряти чоловіку, тому зібрала речі та з’їхала з квартири. Отак через приховування правди з благою метою розпалася родина.