Пані Надія отримала подвійну прикрість. Спочатку померла улюблениця Мурка, з якою разом пережили окупацію. Поплакала бідолаха над тільцем улюблениці й вирішила, що її слід поховати. Та як це зробити, якщо військові категорично не радять відхилятися від намічених шляхів?
Сходити з перевіреної доріжки дуже небезпечно. Але справу слід зробити. Взяла жінка лопату й пішла. Старалася триматися асфальтованої доріжки, яку тричі до цього перевіряли й запевнили, що вона чиста. От відходити до кущів праворуч і ліворуч людям не рекомендували.
Та напередодні був сильний вітер. От і принесло звідкілясь міну-пелюстку. Жінка, вбита горем, під ноги не дивилася й наступила… Стався вибух. Швидше за все, цей вибухонебезпечний засіб мирно гойдався на гілці дерева чи перебував на даху, а поривом вітру його знесло звідти прямо на тротуар.
Піротехніки роблять усе можливе, щоб знешкодити довкілля. Але перевірити кожен клаптик землі поки не вдається. Тому ставлять попереджувальні таблички, натягають стрічки у неперевірених місцях, вивішують білборди з закликами бути обачними.
Про мінну небезпеку треба пам’ятати
Варто усвідомити, що саперних підрозділів катастрофічно не вистачає. Тому мешканці деокупованих територій мають не втрачати пильність ні на хвилину. В жодному разі не можна доторкатися до снаряда. Можливо, він не розірвався й може здетонувати будь-якої миті. Треба, виявивши знахідку, відійти якнайдалі та зателефонувати 101.
Ще однією пересторогою має стати підіймання будь-яких речей з землі. Навіть якщо це дитяча іграшка чи гаджет, чіпати не можна. Таким чином вороги зазвичай маскують вибухові пристрої.