Про таємничу Джоконду, секрет якої й досі ніхто не спромігся розгадати, чули практично всі. Навіть люди, які дуже далекі від мистецтва. А от чи відомо вам, як правильно казати: “Джоконда посміхається” чи “Джоконда усміхається”?
Якби справа стосувалася звичайної жінки, ми б безпомилково визначили, усміх у неї на обличчі чи посміх. Відкрита, доброзичлива, лагідна людина зазвичай усміхається, а якщо кепкує чи знущається зі співбесідника – то посміхається.
Та то з пересічними громадянами все просто. А от із Моною Лізою Леонардо да Вінчі суцільна проблема. Одним здається, що вираз обличчя дівчини на картині добрий і ласкавий, і вона насправді усміхається. Інші з піною біля рота будуть доводити, що бачили Джоконду на власні очі в Парижі й певні – панянка налаштована доволі скептично, а значить, посміхається. Кожному своє.
А от із трактуванням найвидатнішої усмішки на Землі – таємничої чи таємної – можна дати однозначну відповідь: усмішка Мони Лізи таємнича і в жодному разі не таємна.
Терміном “таємничий” позначаються загадкові, невивчені, сповнені таємниць події. Що якраз відповідає нашій унікальній дамі. “Таємний” вживається стосовно секретних матеріалів, які навмисно приховують від більшості людей, і які не мають розголошуватися. Погодьтеся, до Джоконди цей термін ніяким боком не підходить.
Вважається, що побувати в Парижі й не побачити унікального портрета з оптичною ілюзією, видається марною справою. От тільки ті, хто побував у Луврі, виходять звідти трішки розчарованими.
Загадкова красуня перебуває на віддалі за парапетом, ще й куленепробивним склом відгороджена. А довкола завжди штовхається стільки туристів, що годі й пробитися. Та якщо вдасться таки зробити кілька оригінальних знімків, будете вражені до глибини душі – муза художника на всіх них виглядатиме по-різному.