Нині весь світ співає Carol of the bells на Різдво. Та мало кому відомо, що цю “Колядку дзвоників” написав український композитор Микола Леонтович. В українському варіанті йшлося не про Різдво, а про зустріч Нового року. Тоді українці робили це в березні, коли прилітали перші ластівки. От саме цій пташці й була присвячена композиція.
Нині всі використовують англомовний текст Пітера Вільговського. Ця пісня звучить навіть у найвідомішій різдвяній комедії “Один вдома”. Для українців це не просто святкова пісенька, а символ боротьби за незалежність від росії.
У 1919 році Україна стала самостійною республікою. То отаман війська УНР Симон Петлюра дав завдання розробити промоцію України за кордоном. Власну самоідентичність вирішили продемонструвати на Паризькій мирній конференції.
Саме задля цього Микола Леонтович написав п’ятий варіант музичної обробки української народної пісні, яку серед інших виконала капела. Відтоді “Щедрик” одноголосно було визнано шедевром не лише в країнах Західної Європи, але й в обох Америках, оскільки капела вирушила на гастролі й туди.
У 1921 році в Carnegie Hall лунала українська композиція. А за 15 років американці почали співати Carol of the Bells, де в партитурі значилося: ukrainian christmas carrol. Росіяни перетягли ковдру на себе. І вже у 1946 році хор Роберта Шоу позиціював пісню як “типову російську народну колядку”.
Нью-йоркській українській інтелігенції довелося через пресу спростовувати це твердження, сповістивши, що Микола Леонтович насправді українець, убитий агентом ВЧК.
Нині історія повторюється. Музичний український десант намагається довести всьому світу, що українці – не росіяни та мають власну ідентичність, яка нині, як і 100 років тому, потребує захисту й допомоги світової спільноти.