Вважається, що собачки виляють хвостиком тому, що хочуть продемонструвати своє щастя і дружелюбність по відношенню до людини і господаря. Нещодавно вчені провели дослідження і з’ясували, що фактор щастя не є головним критерієм, що змушує собак виляти хвостом. Є й більш вагомі причини.
На думку дослідників — така поведінка собак обумовлена… процесом одомашнення. Пухнасті вихованці таким чином – через вихляння хвостиком, намагалися сподобатись своїм власникам.
Вчені розповідають, що людині вдалось одомашнити собак приблизно між 15 000 і 50 000 тому. В результаті цього між двома видами встановився міцний зв’язок.
Нове дослідження стосовно собак та людей, яке ініціювали вчені — стосувалось поведінки пухнастих улюбленців, а саме причин, через які вони виляють хвостом.
Автори дослідження, вивчивши усі нюанси, зробили наступні висновки: собаки навчилися активно виляти хвостиками під час активного одомашнення оскільки саме така поведінка вважалася людям привабливою і вони відносилися до тваринок з більшою увагою.
Махання хвостиком може бути різним і зустрічається в собак повсюдно. Власники пухнастих улюбленців часто орієнтуються саме на хвіст, як на індикатор настрою собаки і його самопочуття. Донедавна залишалось незрозумілим, чому в собак розвинулася навичка махання хвостом. Однак тепер дослідники готові оприлюднити декілька теорій щодо собачого виляння хвостом.
Співавтор дослідження Тейлор Херш з Інституту психолінгвістики Макса Планка з Нідерландів наголосив на тому, що повернутись в минуле сучасній людині неможливо. І тому задля дослідження умов появи звички виляння хвостом у собак, треба вивчати їх поведінку в тандемі саме з людиною.
Згідно з результатами спостережень, цуценята, вирощені вручну – виляють своїм хвостиком набагато частіше, аніж вирощені вовченята. Ще один цікавий момент стосується напрямку виляння. Якщо собака бачить господаря чи хоче висловити позитивні емоції, то виляє хвостиком вправо. Якщо ж сталось щось неприємне (наприклад, господар десь уходить) — хвіст пухнастика рухається вліво.
Втім, в деяких вчених є з цього приводу інша думка. Перший автор дослідження Сільвія Леонетті вказує на те, що ритмічне виляння хвостом може пов’язуватися з несвідомим вибором людини. адже нас, людей, приваблюють ритмічні стимули, які можуть послужити тригером для розвитку поведінки в тваринок.
Більшість науковців погодились із результатами цього дослідження. Вони згодні з тим, що собаки могли освоїти навички задля комунікації із людьми. До того ж, люди часто дратуються, якщо собака привертає увагу до себе гучним гавкотом. А ось виляння хвостиком, навпаки, дуже їм подобається.