Благовіщення раніше називали Зачаттям Христа. А сучасну назву свято отримало в VII столітті. Саме цього дня Діва Марія, набираючи води в джерелі міста Назарет, дізналася від Архангела Гавриїла, що перебуває при надії не звичною дитинкою, а Сином Божим. Жінка перебувала в шоку, адже до цього не мала контактів із чоловіками. За 4 місяці до цього вона заручилася з 80-річним Йосипом, але не збиралася з ним ділити ліжко, залишаючись Божою Дівою.
Цього дня священники під час літургії вбираються у блакитне вбрання. Віряни моляться за своє здоров’я і близьких, ставлячи свічки в церкві та освячуючи воду. Раніше існувала традиція випускати голубів, щоб у небі дісталися янголів і розповіли їм про людські потреби.
Як відзначали свято у давнину
Наші пращури на Благовіщення збиралися за столом, дозволяючи собі в піст поласувати рибою, морепродуктами, олією і вином. Усі перебували у піднесеному настрої.
Хазяйки випікали печиво у формі птахів. Усім гуртом готували благовіщенську сіль. Кожен сім’янин вкидав до торбинки пучку солі. Її тримали на вогні, після чого сіль набувала чарівних якостей – захищала від нечистої сили. За рік на наступне Благовіщення її спалювали, натомість готували новий оберіг.
Ще у дохристиянські часи мешканці Київської Русі розводили багаття, щоб спалити зиму й закликати весну. У вогонь кидали старий непотріб, щоб разом із ним згоріло все лихе. Обходили зі свічкою всі закутки в домі, щоб викурити нещастя.
Щоб не гнівити Бога у цей день небажано робити ніяких домашніх справ – прибирання, прасування, обрізки дерев і квітів, шиття, вишивання тощо. Не слід вбиратися в новий одяг, а також лихословити й сваритися з іншими людьми. Якщо попросять щось у борг – не давайте.