Усього планують розмалювати 64 писанки. До Великодня встигли представити 12 штук. Всі експонати зроблені руками Ірини Михалевич, яка мешкає в Олександрії, де має школу писанкарства “Ряст”.
Для роботи майстриня скористалася старовинними мотивами, зібраними на теренах Кіровоградщини. Вони опубліковані в каталозі Сергія Кульжинського. Також пані Ірина переглянула колекцію Володимира Ястребова, відомого краєзнавця.
Найперше до душі припали зразки з Маловисківщини, звідки родом Михалевич. Усі елементи знайомі з дитинства – ружі, клиння, хвостики ластівки тощо. Ірина займається писанкарством уже 12 років поспіль, то приступила до справи як досвідчений спеціаліст.
Готові писанки розклали в шоломи наших захисників, що символізують майбутнє відродження країни. Одна з касок належить Михайлу Чабану, який поліг на полі бою за незалежність України.
Подібний хід має означати необхідність відстоювання української ідентичності. Адже писанкарство є найкращим доказом автентичності нашого народу. Воно було поширене виключно в Україні. У шоломи насипали зерно, що є символом життя, а писанки покликані символізувати Всесвіт. Каски справжні, що побували в найгарячіших точках. На жаль, один із їхніх власників уже ніколи не зустріне Великдень.
У презентації виставки взяли участь колеги з краєзнавчого музею. Світлана Проскурова зазначила, що місцеві зразки писанкарства вони збирають з нульових років. Навіть видали книгу Павла Рибалка з колекцією. Знаки, що наносилися пращурами на святкові яйця, мали певне значення і несли відповідні сенси. Розмальовані писанки було заведено дарувати іншим людям як обереги.