Русанівський міст довгий час вважався Мостом поцілунків, оскільки кияни саме тут прогулювалися парами, призначаючи побачення. За свою історію ця споруда кілька разів змінювалася кардинально.
На початку XX сторіччя Русанівська протока була зовсім не такою разючою, як нині. Тож перебратися через неї на південному напрямку можна було завдяки нічим не примітному дерев’яному мосту. От Миколаївський міст, що з’єднував з Микільською слобідкою, був і справді дивовижною спорудою.
Повінь 1877 року внесла певні корективи у ландшафт, утворивши нове річкове річище. Дерев’яну переправу було зруйновано водою, натомість утворився новий острівець, на якому облаштували поселення Передмостову Слобідку. Через новоутворену протоку в 1877 році звели 200-метровий міст.
Та Дніпро постійно розливався і настійливо руйнував дерев’яні опори шляхопроводу. Доводилося весь час закривати переправу на ремонт, що заважало руху транспорту. Тому назріло рішення збудувати капітальний міст.
На початку XX століття було розроблено проєкт, і будівельники приступили до справи. За 3 роки Русанівський міст було здано в експлуатацію. Він мав опорні конструкції, які являли собою металеві двошарнірні арки. Переправа була важливим місцем з’єднання двох селищ – Передмостової та Микільської слобідки.
У 1908 році дерев’яний настил мосту вигорів вщент. Подейкували, що це підпал, але злочинців так і не виявили. Переправу відреставрували та навіть запустили мототрамвай маршрутом на Дарницю.
Закохані пари частенько прогулювалися оновленим мостом, тож його стали називати Мостом поцілунків. У 1941 році шляхопровід було підірвано. Лише через 24 роки звели новий, а старий відмовилися відновлювати. Сьогодні він з’єднує дві станції метро – Гідропарк та Лівобережну.