Перший будинок звів Леонтій Вишневецький. Земельна ділянка на Подолі дісталася йому в спадок від батька, козацького полковника у 1765 році. Усіляким наукам вчив дітей господаря Григорій Сковорода.
Нова хазяйка Марія Ружковська замінила будівлю кам’яною спорудою у 1860 році. От у такому вигляді ми й можемо споглядати найстарший київський будинок нині. Сьогодні раритетною хатинкою володіє родина Нечаєвих. Їхній прадід Максим Федорович придбав оселю в 1891 році.
Дядечко був купцем-старовіром, а у дворі власного будинку організував випічку пряників, які називали “нечаївськими” й продавали не лише під час київських контрактових ярмарків, але й далеко за межами української столиці.
Костянтин Сергійович Малєєв, який нині володіє раритетною нерухомістю, отримав її у спадок від батьків Інни Нечаєвої та Сергія Малєєва, які народилися у 1929 році. Історія їхнього кохання дивовижна. Вони були знайомі з дитинства.
Сергій після Другої світової навчався на льотчика в Оренбурзі, та 1947 року на нього написали донос, і чоловік опинився за ґратами на довгих 6 років. Відбув строк у казахстанському таборі й повернувся до Києва. Простував на Куренівку, а на Подолі зустрів тітку Інни, яка запросила в гості.
Сергій та Інна не бачилися з дитинства, а тепер між ними спалахнуло палке кохання. Чоловік у табірній тілогрійці зробив пропозицію в Кокорівській альтанці, і дівчина відповіла: “Так”. У 1957 році на світ з’явився первісток Костянтин, який згодом одружився з донькою татового товариша по табору.
У будинок підселили ще 5 родин, тож довелося задовольнятися лише одною кімнатою на 2 поверсі. До 1990 року всі поступово з’їхали, а в старезному будинку знову залишилися лише справжні господарі, які приватизували будівлю.
Нині це пам’ятка архітектури. До війни на першому поверсі влаштовували екскурсії та проводили лекції і творчі зустрічі. В цьому будинку з’явилося на світ уже шосте покоління однієї родини.