Українська мова, насправді, куди більш лексично багата, ніж ми собі уявляємо. Русизми “друшлаг”, “тьорка” та “піднос” мають українські відповідники, про які кожному варто знати та почати використовувати у побуті.
Правильні назви кухонного начиння: розмовляємо на кухні українською
Багато слів ми часто калькуємо з російської, але варто позбуватися суржика – адже це нав’язаний ворогом лексикон, що насильно насаджувався українцям протягом століть, аби знищити нашу ідентичність. Ми підібрали для вас найпопулярніші лексеми для позначення посуду та іншого кухонного начиння, які ми найчастіше називаємо русизмами.
Так, українською правильно чашка, а не “кружка”. Також у мові є варіант філіжанка – це маленька чашка для кави, і кухлик (або кухоль) – це буквально склянка з ручкою з різних матеріалів, з якої можна пити як і гарячі, так і холодні напої. Тим часом слово горнятко, яке люблять подавати як синонім до чашки, ним не є – у словниках “горнятком” називають маленький горщик, у якому подають їжу чи юшку.
“Сахарниця” українською – це цукорниця, адже українці кажуть цукор (а не “сахар”). Так само в українській слові “кофейник” – це кавник, бо ми п’ємо каву, а не “кофе”, і сільниця замість “солонки”.
“Поднос” чи “піднос” – це таця, “тьорка” це тертушка, а “половник” – це ополоник. Нарізаємо продукти ми на дощечці, а не “досточці” і витираємося серветками, а не “салфєткою”. Про кальку з російської “друшлаг” можете забути, адже українською це друшляк.
На останок – в українській мові нема слова “кувшин”. Цей посуд літературною мовою називається глеком або глечиком, а наші предки вигадали багато місцевих назв – жбан, збанок, гладишка чи гладун.