Юшка
Якщо готуєте першу страву з додаванням риби – окуня, судака, карася тощо – ніколи не називайте її “уха”. Насправді це юшка. Таку ще козаки готували, додаючи подрібнений часник, сіль, мелений перець та нарізану зелень. Як бачите, з тих далеких часів мало що змінилося. Іноді риб’ячу юшку заправляли борошном. Тоді називали наїдок щербою.
Холодець
Називати суто українську страву “холодное” теж неправильно. Шматочки м’яса, залиті густим м’ясним наваром можуть бути виключно холодцем. Хто винайшов цю драглисту страву, достеменно невідомо. Швидше за все, помітили, що кістковий навар гарненько застигає, от і почали відділяти м’ясо від кісток і заливати наваристим бульйоном.
Сластьони
Забути треба й слово “пончики”, використовуючи український аналог сластьони. Наші предки здавна готували ці солодощі. Навіть у “Енеїді” Котляревського можна побачити згадку про цей десерт. Зазвичай це кульки з тіста, підсмажені у великій кількості олії. Готові солодкі вироби присипають цукровою пудрою.
Вергуни
Для “хрустиков” є український відповідник – вергуни. Для їх виготовлення замішується тісто на яйцях із додаванням молока. Обов’язково слід влити трішечки спиртного. З готового тіста розкачують корж, який нарізають на смужки. Їх заплітають кісками й опускають на декілька хвилин у киплячий смалець.
Печеня
Ніякого “жаркого” на столі в українців не повинно бути. Виключно печеня – м’ясна страва з картоплею та іноді з грибами. Жодні вечорниці в наших пращурів не обходилися без такого частування.