Іван Франко народився на території королівства Галичини й Володимирії. Це була надзвичайно обдарована дитина з феноменальною пам’яттю. Після української початкової школи хлопчик навчався у середній школі німецькою мовою. Далі була польськомовна гімназія.
У 9 років Іван позбувся тата, тож розраховувати мав виключно на власні сили. Підробляв репетиторством, купуючи на зароблене нові книжки, щоб отримувати додаткові знання. Урешті став практично ходячою енциклопедією і мав чималу бібліотеку.
Лекцію вчителя Франко міг переказати дослівно. Знав усього Кобзаря напам’ять. У 15 років зайнявся перекладом Софокла й Гомера. Та заучкою хлопчина не був. Доволі симпатичного Івана дівчата не полишали поза увагою.
Якось юнак давав уроки сину священника й закохався в його доньку. З Ольгою Рошкевич вони дуже довго зустрічалися. Та коли батько дівчини благословив молодят на шлюб, Франка затримали за участь у таємній організації. То весілля так і не відбулося.
Далі в житті геніального українця було ще два великих кохання та три університети у Львові, Чернівцях та Відні. Франко знав 14 мов і робив велику купу перекладів класичної та античної літератури. Коли він співав, Микола Лисенко записував за ним ноти.
Відмовилася виходити заміж за Івана Юзефа Дзвонковська. Але не тому, що не кохала. Просто була смертельно хвора на туберкульоз. Вірші у збірці “Зів’яле листя” поет присвятив Целіні Журовській, але ця жорстока красуня їх навіть не прочитала.
Дружиною генія стала Ольга Хоружинська, яка подарувала коханому чоловіку донечку та трьох синів. Іван Франко був номінований на Нобелівську премію, але не дочекався нагородження – помер від поліартриту, тому перемогу віддали Ромену Ролану. Після життя митця залишилося 100 томів творів, написаних різними мовами.