За 10 км від Часів Яру колись був океан: історія Білокузьминівської крейдяної скелі, якій 90 млн років

Білокузьминівські скелі, яким 90 мільйонів років

Білокузьминівські крейдяні скелі — дивовижний витвір мистецтва. Раніше на їх місці вирував океан Тетіс і було це, по мірках історії — зовсім нещодавно. Приблизно 300-100 мільйонів років тому. Відомо, що вік планети Земля — приблизно 4.6 мільярдів років.
Океан з часом висох. А на його дні залишились дрібні частини черепашок. Вони перетворились на крейду та утворили ту саму Білокузьминівську скелю. Її вік: 90 мільйонів років.

Білокузьминівські крейдяні скелі знаходяться всього лише за 500 метрів від села Білокузьминівка, що розташований у Костянтинівському районі Донецької області. Вони мають однойменну назву.

В 1972 році Білокузьминівські скелі отримали статус геологічної памʼятки природи місцевого значення. З того ж часу вони охороняються діючим законодавством.

Заповідна область навколо Білокузьминівських скель займаϵ 0.35 гектарів землі. Скелеподібне оголення верхньої крейди, згідно з висновками багатьох вчених — сформувалось понад 90 мільйонів років тому. Формуватись Білокузьминівські скелі почали в крейдяному періоді мезозойської ери.

В той період на території Донецької області хлюпотіло тепле море. В його водах мешкали різноманітні мешканці та морські жителі. Ці живі організми мали різноманітний розмір і були представлені головоногими молюсками з панцирем, що мав діаметр приблизно 5 метрів. В них був вапняний скелет.

Залишки морських тварин протягом тисяч років збирались на морському дні. Саме з їх крейдяних панцирів й утворилися Білокузьминівські скелі.

На уламках їхньої крейди можна побачити відбитки панцирів давніх молюсків.

Найвища серед Білокузьминівських скель — це гора Меч. Її висота сягаϵ 25 метрів. Ще в 16 столітті запорізькі козаки використовували її в якості спостережного пункту. Солдати під час другої світової війни солдати також використовували в дозорних цілях.

Від гори Меч на схід простягаϵться ціла гряда невисоких крейдяних пагорбів. В нижній частині ϵ декілька печер та гротів.

В 20-х роках 20 століття в одній з таких печер мешкав відлюдник Степан Босий. Своϵ прізвисько він отримав через те, що він у будь-яку пору року ходив по вулиці без взуття. В товщі крейди Степан Босий вирубав келію, в якій читав проповіді. В келії він облаштував нішу для ікон, лежанку та віконце невеличкого розміру.

Крейдяні скелі Білокузьминівки майже не мають рослин. Ті, що все ж там ростуть — занесені до Червоної Книги України. Унікальність цих рослин у тому, що вони пристосувались до розвитку на поверхні неродючої та сухої крейди.

Навколо Білокузьминівських скель простираються степи, на яких ростуть багатовікові ясені, клени, дуби та й інші дерева. Поблизу від крейдяних гір мешкають змії, черепахи, кажани, лелеки та хижі птахи. Цю мальовничу частинку України варто побачити на власні очі всім, хто проїзджаϵ повз Білокузьминівку.