Перебувати чи знаходитися, рахувати чи вважати: вчимося вживати слова правильно, а не калькувати з російської

Як правильно говорити: знаходжуся чи перебуваю

Перебувати, а не знаходитися

Молодик, вийшовши з потягу на залізничному вокзалі столиці, тут же телефонує дівчині й радісно сповіщає:

– Галю, я знаходжуся у Києві!

Невидима співбесідниця, напевно, розділяє радість друга. Й їм обом не спадає на думку, що юнак нікуди не губився, щоб потім знаходитися. Це він послуговується російською калькою від слова “находиться”.

Насправді ж українці мають казати “перебуваю у Києві”, оскільки знаходитися може річ, яка загубилася і була знайдена в результаті пошуків. Наприклад:

“На дні шухляди знайшовся паспорт”.

Тож правильно казати:

“Я перебуваю у Києві” або “Я у Києві”.

Ніколи не вживайте слово “знаходиться”, якщо мова не йде про загублену річ. Користайтеся відповідниками: перебуває, міститься, розташовується. Наприклад:

“Велика стрілка годинника перебуває в лівій частині циферблата”.

“Броварня розташована за рогом”.

“В апельсині міститься вітамін С”.

Вважати, а не рахувати

Не дуже освічені люди частенько в інтерв’ю промовляють: “Я рахую…” І далі починають розповідати власне бачення проблеми. Знову ж таки, вони беруть кальку від російського слова “считаю” і переносять в українську мову його переклад. Хоча насправді людина мала б сказати: “Я вважаю”.

Рахувати можна цифри. Так говорять, коли мають на увазі числа – називають послідовно, визначають суму чи кількість. Правильно:

“Дитина навчилася рахувати”.

“Треба порахувати гроші”.

Коли ж мова йде про висловлення власної думки і оцінювання ситуації, слід послуговуватися словом вважати:

“Я вважаю, що так чинити не можна”.

“Вважаю за потрібне нагадати вам…”